Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України
(витяг)
3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред.
М. І. Мельника, М.І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.- 1064 с
...
Стаття 251. Порушення ветеринарних правил
Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення
епізоотії або інші тяжкі наслідки,-
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років,
або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням
волі на той самий строк.
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений
порядок захисту тваринного світу в частині дотримання
ветеринарних правил, попередження і боротьби із заразними
хворобами диких і свійських тварин. Додатковим об'єктом можуть
бути здоров'я населення (у разі поширення безпосередньо або через
інфіковані продукти тваринництва хвороб, здатних передаватись від
тварин людям), інші блага.
2. Предметом злочину є:
1) тварини (свійські, дикі, сільськогосподарські,
зоопаркові, циркові, лабораторні тощо), птиця, інші представники
фауни, здоров'я яких охороняється спеціальними правилами
(зокрема, бджоли, риби, раки, молюски, шовкопряди), їхні
ембріони, запліднена ікра;
2) продукти тваринного походження (наприклад, м'ясо і
м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, рибопродукти, яйця,
продукти бджільництва);
3) сировина тваринного походження (шкіра, кістки, кров,
хутро, пух, пір'я, роги, копита, кишки, кокони шовкопрядів тощо);
4) корми тваринного походження (у т. ч. борошно м'ясне,
рибне, кров'яне, кісткове, живі корми для риб, молочні продукти
та їх похідні) і кормові добавки (зокрема, білки, амінокислоти,
кормові дріжджі та їх суміші).
3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю
трьох ознак:
1) діяння - порушення ветеринарних правил;
2) тяжкі наслідки;
3) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Під ветеринарними правилами слід розуміти вимоги, які
регулюють діяльність фізичних і юридичних осіб у галузі
ветеринарної медицини і містяться в ряді нормативних актів.
Ветеринарними є правила, які встановлені для боротьби з
епізоотіями, заразними та масовими незаразними захворюваннями
тварин, правила проведення протиепі-зоотичних, лікувальних,
лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших заходів,
зокрема карантинних.
Диспозиція ст. 257 є бланкетною, що у кожному конкретному
випадку вимагає встановлення того, які саме ветеринарні правила
порушені особою і в яких нормативних актах ці правила закріплені.
Ветеринарні правила можуть бути порушені шляхом вчинення дії
або бездіяльності (виробництво або продаж заражених продуктів чи
сировини тваринного походження, продаж хворих тварин;
неповідомлення або несвоєчасне повідомлення органів державної
ветеринарної медицини про виникнення захворювання тварин, їх
забій, загибель (вимушене дорізування) або невластиву поведінку,
непред'явлення тварин для проведення ветеринарного огляду,
профілактичних і лікувально-профілактичних оброблень, досліджень
або щеплень; неподання продукції тваринного і рослинного
походження для проведення ветеринарно-санітарної експертизи;
невиконання законних вимог спеціалістів державних установ
ветеринарної медицини щодо здійснення протиепізоотич-них,
обмежувальних та інших ветеринарних заходів; недотримання під час
забою, переробки та утилізації продукції тваринного походження
встановлених санітарних правил; невиконання заходів, спрямованих
на обладнання неблагополучних ферм відповідними
ветеринарно-санітарними об'єктами; недотримання вимог правового
режиму карантину тварин; використання хворих або підозрюваних у
захворюванні тварин та їх приплоду для відтворення стада тощо).
У силу прямої вказівки закону до тяжких наслідків належить
епізоотія (про її поняття див. коментар до ст. 113). Іншими
тяжкими наслідками можуть визнаватися, зокрема, масове отруєння
людей або тяжке захворювання на відповідну хворобу хоча б однієї
людини, масове захворювання або падіж худоби за відсутності ознак
епізоотії, великі матеріальні збитки, пов'язані із запровадженням
карантинних заходів, зниженням якості або втратою продукції і
сировини тваринного походження, масова загибель дичини, бджіл або
риби.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 251
потрібно встановити, що тяжкі наслідки перебувають у причинному
зв'язку з порушенням ветеринарних правил, а не викликані іншими
факторами, наприклад природними чинниками або діями, які не
пов'язані з порушенням таких правил (скажімо, використання води
із джерела, забрудненого токсичними речовинами).
Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких
наслідків. Порушення ветеринарних правил, що не спричинило
вказаних наслідків, тягне за собою адміністративну
відповідальність (ст. 107, 107-1 КАП).
4. Суб'єкт злочину загальний. Переважно ним є особи,
діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням,
торгівлею тваринами, із виробництвом, переробкою, зберіганням та
реалізацією продуктів і сировини тваринного походження, а також
працівники ветеринарної медицини та органів охорони здоров'я.
5. За своїм змістом суб'єктивна сторона цього злочину
збігається з суб'єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 247.
Закон України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р.
Закон України «Про ветеринарну медицину» від 15 листопада
2001 р.
Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову
продукцію з них» від 6 лютого 2003 р.
Перелік протиепізоотичних, лікувальних,
лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших
ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної
ветеринарної медицини за рахунок коштів державного бюджету,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих
бюджетів. Додаток № 1 до постанови KM № 478 від 15 серпня 1992 р.
Положення про Державний департамент ветеринарної медицини.
Затверджене постановою KM № 641 від 8 червня 2001 р.
Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких
встановлюється карантин тварин. Затверджений постановою KM № 448
від 6 квітня 1998 р.
Наказ ДДВМ «Про затвердження інструкцій про заходи з
профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин:
бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней» №
4 від 25 січня 2000 р.
Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини
України «Про невідкладні заходи попередження і ліквідації проявів
захворювання великої рогатої худоби на губчастоподіб-ну
енцефалопатію та інші пріонні інфекції» № 23 від 12 березня 2001
р.
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з
проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт
(на об'єктах ветеринарного контролю). Затверджені наказом
Держпідприсмництва і МАП № 95/185 від 2 липня 2001 р.
Ветеринарно-санітарні правила для птахівницьких господарств
і вимоги до їх проектування. Затверджені наказом Головного
державного інспектора ветеринарної медицини України № 53 від 3
липня 2001 р.
Наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини
України «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та
ліквідації інфекційного бронхіту курей, інфекційного
ларинготрахеїту птахів, хвороби Марека у курей та Інструкції про
заходи боротьби з грипом птиці» № 78 від 17 жовтня 2001 р.
Інструкція щодо профілактики та ліквідації захворювання
тварин на ящур. Затверджена наказом Головного державного
інспектора ветеринарної медицини України № 99 від 7 грудня 2001 р.
Правила передзабійного ветеринарного огляду тварин і
ветеринарно-санітарної експертизи м 'яса та м 'ясних продуктів.
Затверджені наказом ДДВМ № 28 від 7 червня 2002 р.
Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації
захворювання птиці на пастерельоз. Затверджена наказом ДДВМ № 69
від 4 грудня 2002 р.
Інструкція про заходи з профілактики та ліквідації
захворювання птиці сальмонельозами. Затверджена наказом ДДВМ № 7
від 5 лютого 2003 р.
...
Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами
1. Знущання над тваринами, що відносяться до хребетних,
вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських
мотивів, а також нацьку-вання зазначених тварин одна на одну,
вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів,-
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього,-
караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.
1. Об'єкт злочину - моральні засади суспільства в частині
ставлення до тварин. Небезпека цього злочину полягає в тому, що
жорстокість, виявлена щодо тварин, стає нормою поведінки,
поширюється і на взаємини з людьми, відіграє негативну роль у
вихованні молоді.
2. Предметом злочину є тварини, що належать до хребетних.
Хребетні - це здатні рухатися і відчувати живі організми, які
мають спинний хребет, утворений ланцюгом кісток або хрящів, що
йде вздовж спини і містить у собі спинний мозок. До них належать
риби, птахи, сухопутні істоти. Предметом аналізованого злочину
можуть бути як дорослі особини, так і молодняк, домашні (кіт,
собака), дикі (вовк, лисиця, орел), сільськогосподарські (корова,
кінь) тварини. Не мають кримінально-правового значення наявність
чи відсутність у таких тварин господарів, їх перебування у стані
природної свободи чи в неволі, господарське призначення, стан
організму тощо. Злочин може вчинятися як стосовно тварин, які
перебувають у власності винного, так і будь-яких інших (належних
іншим власникам, безгосподарних, диких).
3. Об'єктивна сторона злочину може виражатися у двох формах:
1) знущання над тваринами;
2) нацькування тварин одна на одну.
Обов'язковою ознакою складу злочину у першій із його форм,
альтернативно, є ознака об'єктивної сторони - спосіб
(застосування жорстоких методів), або ознака суб'єктивної сторони
- хуліганський мотив. Проте ці дві ознаки можуть проявлятися
одночасно.
Знущання, вчинене із застосуванням жорстоких методів,
означає завдання тварині болю, страждань шляхом нанесення ударів,
заподіяння ушкоджень, позбавлення їжі або води, впливу термічних
факторів, хімічних речовин тощо. Жорстокі методи полягають у
безжальному поводженні з твариною, тривалому впливі на неї з
метою отримання хворобливого самозадоволення від спостерігання за
стражданнями тварини.
Нацькування тварин одна на одну - це дії, спрямовані на те,
щоб примусити битися, кусатися, іншим чином змагатися тваринам
між собою.
4. Суб'єкт злочину загальний.
5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом.
Хуліганський мотив є однією з альтернативних ознак складу
злочину. Поняття хуліганського мотиву відповідає поняттю мотиву
явної неповаги до суспільства (див. коментар до ст. 296).
6. Кваліфікований вид жорстокого поводження з тваринами має
місце, коли такі дії вчинено j присутності малолітнього, тобто
особи, яка не досягла 14-річного віку. При цьому потрібно, щоб
винний усвідомлював факт присутності малолітнього, знав, що
малолітній розуміє факт жорстокого поводження з тваринами.
Закон України «Про тваринний світ» в редакції від 13 грудня
2001 р.
...
|
